Втомились від сірих буднів: Бог приготував для нас щось краще

Незалежно від того, якого ми віку, чим займаємось, чи маємо вдосталь вільного часу, а чи лічені хвилини впродовж дня – усім нам, мабуть, знайомий присмак «сірих буднів».

Перелік обов’язкових щоденних  справ іноді настільки одноманітний, що, здається, потрапляємо у замкнуте коло: робочі справи, час для сім’ї (якщо він, звісно, є), соцмережі, пошта, домашні справи. Все це одне за одним, постійно повторюване і обов’язкове… Що опускаються руки і здається, що нічого важливого у цьому житті вже не вдасться здійснити, ніяких чудес не трапиться і взагалі який це все має сенс?

Однак чи для такого «знудженого» життя Бог покликав нас, створюючи колись перших людей? Чи не створив Він нас подібними до Себе, щоби ми, насамперед, продовжували Його місію – бути Творцями?

Насправді дуже важливо усвідомити, що кожен з нас щодня є творцем, сценаристом, режисером, виконавцем свого життя, що не графіки, не умовності, не обов’язки визначають наше сьогодні, але ми самі. І здебільшого ще у своїх головах.

Якщо вранці я прокинусь із  думкою: «як же мені не хочеться прокидатись, щоби знову робити те і те», то мій день уже запрограмований. Якщо дозволю собі перелистати після того, як розплющив очі, стрічку новин із негативною інформацією – мій день запрограмований.

Натомість Бог пропонує щось значно краще. Без Його бажання сьогодні б не було для кожного з нас. А це значить, що саме на сьогодні у Бога є особливий план, не рутинний і не монотонний, не сірий і не буденний.

Чи не варто було би з самого ранку запитати Бога, а що Він, власне, готує для мене сьогодні? Попросити у Нього сил і просто запросити? Навіть, якщо проспали і не встигаємо – Бог готовий слухати і однохвилинну молитву!

Без спілкування зі своїм джерелом сил – Богом – людині і справді бракне сил. Бо як можна пити зі склянки, яку ніхто не наповнює? Господь надає сенсу нашим дням і нашому життю. І якщо бути відкритим до нього, то відчуття «непосильного тягаря буденності» просто не зможе з’являтись, замість нього – прагнення встигнути все, чого так потребують від нас ближні, ми самі і Бог.

Автор: Тетяна Трачук